Блоги |
 |
 |
|||||
Користувачам та бібліотекарям рекомендується залишатися в бібліотеці в масках і рукавичках. Доцільно організувати попередній запис на відвідування бібліотеки у визначений час телефоном або електронною поштою, щоб уникнути черг. Рекомендується встановити захисний бар'єр (наприклад, з оргскла) у контактній точці (наприклад, на бібліотечній кафедрі видачі) користувача з бібліотекарем. Необхідно дотримуватися безпечної відстані, якщо користувач виявляє симптоми хвороби або знаходиться у приміщенні без маски. Не слід відкривати бібліотеку, навіть абонемент, якщо бібліотекарі не забезпечені масками, рукавичками та засобами для дезінфекції. Після прийняття книг від користувача поверхню меблів, на якій лежали книги, необхідно щоразу дезінфікувати. Прийняті книги слід відкласти на карантин терміном від 10 до 14 днів у ящику, коробці, сумці або на окремих полицях на складі, в іншому приміщенні. Ізольовані примірники повинні бути позначені датою повернення та виключені з обігу до закінчення карантину, після чого вони знову можуть бути видані читачам. У подальшому під час роботи з такими примірниками слід використовувати рукавички. Окремих карантинних кімнат не потрібно, оскільки вірус не поширюється сам по собі. Повернені до бібліотеки документи не можна дезінфікувати засобами для дезінфекції. Крім того, рекомендується провітрювати приміщення якомога частіше, дезінфікувати ящики для повернення книг (бібліобокси), дверні ручки, клавіатури, телефони, вимикачі світла та інші поверхні або предмети обладнання, які часто використовуються. Детальніше про правила безпеки Працівники бібліотеки повинні суворо дотримуватися принципів профілактики, оголошених Головною санітарною інспекцією та Міністерством охорони здоров’я. На видному для користувачів місці слід розмістити інструкції з гігієни рук, дезінфекції рук, способів надягати та знімати захисні маски. До скасування карантину не рекомендується відкривати читальні зали для користувачів. Не рекомендується також вільний доступ до карткових каталогів, фондів книг та журналів. Радимо заохочувати користувачів використовувати доступні ресурси в Інтернеті. Якщо коронавірусна інфекція виявлена у працівників бібліотеки, необхідно діяти за інструкцією Міністерства охорони здоров’я. Джерело: Biblioteka Narodowa, 16.04.2020.
|
|||||||
 |
 |
 |
| Коментарі | 0 | Hits: 8 |
|
|
|
|||||
ЯК РОЗПІЗНАТИ ФЕЙКОВІ НОВИНИЗ появою Інтернету значного поширення набуло таке явище, як фальсифікування новин, тобто навмисне фабрикування інформації та підроблення новин із метою обману читачів. Це є вкрай небезпечним процесом, адже призводить як до маніпулювання загальною думкою, так і розв’язання інформаційних війн. Постає запитання: «Для чого це потрібно?»
По-перше, це спосіб отримання прибутку. Майже всі юзери Інтернету зустрічалися з клікбейтами – приманками, психологічними пастками для користувачів, що спонукають клацнути по рекламному оголошенню. Клікбейти вживають прийоми жовтої преси, вписуючи в заголовки слова «вау!», «шок!», «сенсація!»,»ти нізащо не повіриш» тощо. Сам зміст при цьому, зазвичай, не відповідає заявленому. Найкращим прикладом клікбейту є набридлива реклама в Інтернеті на кшталт постів про диво-схуднення або передбачення майбутнього [1]. Подібні «наживки» описують вебконтент, метою якого є переконання максимальної кількості людей перейти на сторінку з матеріалом та отримання доходу від онлайн-реклами [2]. По-друге, пропаганда та керування думкою суспільства. Реклама пропагує не лише товари, послуги й торгові марки, але і певні точки зору та думки. Новини розповідають, який політик є поганим, який – не дуже, а який – навіть, навпаки, дуже хорошим. Яка країна є агресором, а яка – жертвою. Чому у нас усе дуже добре, або навпаки – все погано. Або про те, що в нас усе погано – але в інших ще гірше. Пропаганду найчастіше використовують уряди, корпорації, некомерційні та комерційні організації для управління цінностями, ставленням до них і навіть знаннями [3]. Соціальні медіаплатформи, як то Facebook, Instagram чи Twitter, дозволяють обмінюватися інформацією між своїми користувачами, і багато із цих платформ подають «новини», рекламу або ж «спонсорований контент» так, що стає складно відрізнити реальні джерела цієї інформації від підроблених сайтів. Більшість рекламного простору на платформах соціальних медіа продаються через брокерів, тобто платформа часто не має уявлення про те, що рекламується на їхньому сайті, стаючи ідеальним місцем для процвітання фальшивих новин [4].
Розпізнати фейкові новини досить непросто, але цілком можливо. Споживаючи будь-яку інформацію на просторах Інтернету, знайдіть відповіді на такі питання:
Фейкова інформація – нагальна проблема сьогодення. Користувачами Інтернету є мільйони, отже, інформаційна грамотність є необхідністю для кожного. Ставтеся критично до того, що читаєте, і діліться тільки достовірною, на вашу думку, інформацією. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
|
|||||||
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 6 |
|
|
|
|||||
Під час карантину бібліотеки не працюють у звичному режимі, відтак Укрінформ підготував перелік сервісів, де можна безкоштовно читати книги українською мовою.
|
|||||||
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 21 |
|
|
|
|||||
|
 |
| Коментарі | 0 | Hits: 24 |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Отримати високу нагороду мають право представники різних рас, віросповідань і національностей. Головним критерієм під час вибору претендентів на нагороду є новітні досягнення в одній з шести названих галузей або праці, виконані раніше, якщо їхня значимість стала очевидною пізніше. Лауреати премії Нобеля – це світова інтелектуальна еліта і гордість кожної країни. Громадян України у цьому списку ще не було. Хоча видатні люди з України мали можливість відзначитися. Наприклад, серед перших нобелівських лауреатів є ім’я Вільгельма Конрада Рентгена – німецького фізика. Сьогодні вже доведено, що його співавтором можна вважати Івана Пулюя – українського фізика, який мешкав у Відні та був сучасником Рентгена. У списку лауреатів премії Нобеля значиться кілька імен видатних письменників та вчених, чиє життя починалося на українській землі. Так, лауреат премії Нобеля з літератури Ш. Агнон (Ізраїль) народився 1888 року в Бучачі (Тернопільська область), американські дослідники З. Ваксман (медик), С. Кузнець (економіст), Р. Гофман (хімік) – у Прилуках, Харкові і Золочеві. Нобелівський лауреат Ілля Мечников народився в селі Іванів поблизу Харкова і закінчив Харківський університет. Кандидатом на Нобелівську премію був Іван Франко, але він не дожив до її присудження (за правилами премія Нобеля вручається живим претендентам). У наші дні висувалися на цю премію Улас Самчук, Павло Тичина, Микола Бажан та Олесь Гончар. Найтрагічніша доля у Василя Стуса, якого висунув на отримання Нобелівської премії німецький письменник Генріх Бьолль у 1985 році. Вважається, що тогорічна премія вже була присуджена талановитому українському поету та борцеві за свободу проти тоталітарного режиму, коли він помер (читай: був вбитий) під час голодування в карцері 3 вересня 1985 року. Леся Костів Пропонуємо ознайомитись із кращими романами Нобелівських лауреатів ХХ століття. Нажаль більшість із цих творив доступна нам лише російською мовою, тому публікуємо список, складений журналом Ексмо мовою оригіналу – Режим доступу: https://eksmo.ru/selections/50-luchshikh-romanov-nobelevskikh-laureatov-po-literature-xx-veka-ID3775342/ – Назва з екрана.
10 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ, ЯКИХ ПЕРЕКЛАЛИ УКРАЇНСЬКОЮ
Кадзуо Ішіґуро, британський письменник японського походження, свою медаль із профілем Нобеля ще не отримав. Тож він саме той письменник, який зараз вправляється у мистецтві переможної промови. Цікаво, що за Нобелівську премію 2017 року він боровся разом зі своїм земляком, відомим письменником Харукі Муракамі. Але 5 жовтня фортуна усміхнулася саме Ішіґуро. Це вже не перша знакова нагорода письменника. У 1989-му він отривав Букерівську премію за роман «Залишок дня», екранізацію якого (1993) номінували на Оскар. Перемога Кадзуо Ішіґуро дозволяє нам пишатися своїми видавцями. «Видавництво Старого Лева» видало його роман «Не відпускай мене» ще у 2016 році, задовго до того, як Ішіґуро став лауреатом Нобелівської премії.
У 2015 році Світлана Алексієвич стала не тільки першою білоруською письменницею, яка отримала Нобелівську премії, а й першою лауреаткою, яка має такий тісний з’язок з Україною. Вона народилася в Івано-Франківську у сім’ї білоруса і українки. Світлана Алексієвич дуже тепло відгукується про своє українське дитинство: «Звичайно, я пам’ятаю, що дуже важко жили батьки. Батько ж був військовий, потім довго сільським учителем. Я пам’ятаю запах волосся, пилу, ці долини. Бабусю пам’ятаю дуже красиву, з прекрасним голосом, як хату білили, як хліб пекли. Це дуже сильно пам’ятаю. Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кров» В Україні перший твір Світлани Алексієвич видали ще у 1998 році — «Чорнобиль : Хроніка майбутнього» у видавництві «Факт». З російської книгу переклала Оксана Забужко. Активно видавати твори лауреатки почали з 2016 року у видавництвах «Комора», «Дух і літера» та Vivat.
Французький письменник-романіст отримав Нобелівську премію у 2014 році, коли вже був знаним і титулованим автором у своїй країні. У 1978-му його нагородили Ґонкурівською премією — це найпрестижніша нагорода для авторів, які пишуть французькою мовою. Вперше українською твір Патріка Модіано опублікували у журналі «Всесвіт» у 1989-му. Романи «Вулиця темних крамниць» і «Зниклий квартал» у 2015 році вийшли у видавництві «Пульсари». Цьогоріч «Видавництво Жупанського» опублікувало його книжку «Щоб не загубитися у місті», а Folio порпрацювало над виданням «Нічна трава».
Канадійка Еліс Манро довела всьому світові свій талант до малої прози, удостоївшись у 2013 році Нобелівської премії з літератури. Але це не перша вагома нагорода в її творчості. Кількома роками раніше вона отримала Міжнародну Букерівську премію, а також тричі ставала лауреаткою канадської премії генерал-губернатора в галузі художньої літератури. «Забагато щастя» — перша збірка оповідань Манро — вийшла українською у «Видавництві Старого Лева» цього року. У 2016 її твір «Белетристика» для журналу «Всесвіт» переклала наша подруга і рецензентка Вікторія Зенгва, від чого нам дуже приємно
Перуанський письменник отримав Нобелівську премію у 2010 році. Раніше за літературні здобутки його нагородили премією Сервантеса. У 2014-му Маріо Варґас Льйоса як письменник та громадський діяч побував в Україні: «Я дуже хотів відвідати Україну, адже мене також надзвичайно схвилював і надихнув цей рух громадянського суспільства, яке хоче покінчити з авторитарною традицією, рух суспільства, якому набрид постійний російський інтервенціонізм, якому набридла корупція» Найсвіжіше видання українською — повість «Хто вбив Паломіно Молеро?» від «Видавництва Анетти Антоненко», яка вийшла друком у 2016 році. Раніше твори письменника видавало Folio та «Дніпро».
Октавіо Пас отримав Нобелівську премію у 1990 році. Мексиканський письменник прославився завдяки своїм проникливим поезіям та есеям. Саме збірка есеїв «Лабіринти самотності» стала першою книжкою автора, виданою в Україні. Раніше українською перекладали лише його окремі поезії — для антологій та літературних журналів.
Свою Нобелівську нагороду колумбійський письменник отримав у 1982 році. Габо, як його лагідно називають прихильники, або Габріель Хосе де ла Конкордія Гарсія Маркес (повне ім’я письменника) став символом магічного реалізму. Крім того, що Маркес був талановитим письменником, він був ще й непересічним хитруном. Коли рукопис його останньої книги «Записник з моїми сумними курвами» за місяць до офіційної презентації викрали пірати, автор вирішив змінити фінал, після чого мільйонний тираж розійшовся в рекордно короткий термін, а піратські екземпляри, стали предметом полювання колекціонерів. Найвідоміші твори Маркеса «Сто років самотності» та «Кохання під час холери» вийшли друком у видавництві Folio, а славнозвісний роман «Записник з моїми сумними курвами» можна прочитати на сторінках журналу «Всесвіт».
Літературного нобеля французькому письменникові присудили у 1964 році. Утім від премії автор відмовився. Того ж року від відмовився від літературної діяльності, назвавши літературу сурогатом дійсного перетворення світу. Трилогія Сартра «Шляхи свободи» вийшла у «Видавництві Жупанського». Folio випустило українською його роман «Нудота».
Класик американської літератури, удостоєний Нобелівської премії у 1954 році, а роком раніше — лауреат Пулітцерівської премії. Про розкішні книги Гемінґвея українською від «Видавництва Старого Лева» чули, напевно, всі — це перші видання автора за часів незалежності України. До 1991 року твори Гемінґвея виходили у видавництвах «Дніпро» та «Вища школа».
Ірландський драматург з містечка Дублін отримав Нобелівську премію з літератури ще у 1925 році. Його вважають одним із засновників гостросоціальної інтелектуальної драми. Вперше на українській сцені виставу за п’єсою Шоу поставив Лесь Курбас — у 1918 році у «Молодому театрі». Вибрані твори Бернарда Шоу у трьох томах вийшли у «Видавництві Жупанського». Анна Мойшевич, 10.12.2017. – Режим доступу: https://vsiknygy.net.ua/neformat/51290/ – Назва з екрана. Підготувала Діденко Л.М.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 362 |
|
|
|
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 354 |
|
|
|
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 298 |
|
|
|
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 327 |
|
|
|
|||||
Мир – это книга, и тот, кто не путешествует, читает лишь одну ее страницу. Цьогоріч задумала зробити декілька дописів у блозі бібліотеки ПУЕТ, щоб поділитися враженнями від своїх подорожей. А тут й вагома нагода – День Республіки Індія, який країна святкує 26 січня. Екзотична країна із самобутньою, неповторною культурою та віруваннями, відкритими, щирими людьми та безліччю пам’яток історії. Переказувати сторінки енциклопедій та довідників не буду. Кого зацікавить ця неповторна країна – ласкаво просимо до читального залу та на сайт бібліотеки. Додаю тільки декілька джерел про цю чудову країну. Дубович, І.А. Країнознавчий словник-довідник [Текст] / І.А. Дубович. – 5-те вид., перероб. і доп. – Київ : Знання, 2008. – 839 с. Индия [Текст] // Бизнес по-азиатски [Текст] : обычаи и деловая этика / Мэри Мюррей Босрок ; пер. з англ. Т.В. Ковалева. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. – С.148-165. Индийская философия [Текст] : энциклопедия / М. Т. Степанянц. – Москва : Академический проект : Гаудеамус, 2009. – 950 с. ББК 87.3(5Інд)я2 И60 Мальська, М. П. Туризм в країнах Азії та Океанії. Індія [Текст] / М. П. Мальська, О. Ю. Бордун, М. З. Гамкало // Туристичне країнознавство. Азія та Океанія [Текст] : навч. посібник / М. П. Мальська, О. Ю. Бордун, М. З. Гамкало. – Київ : Центр учб. л-ри, 2013. – С. 70–178. Індія [Текст] / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич // Країнознавство: теорія та практика [Текст] : підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич. – Київ : Центр учб. л-ри, 2012. – С. 274–306. Семенець, О.Є. Сучасна Індія [Текст] : наука, технології, стратегічні сектори : монографія / О.Є. Семенець. – Київ : КНЕУ, 2006. – 208 с. Семенов, В. Ф. Індія [Текст] / В. Ф. Семенов // Туристичне країнознавство [Текст] : навч. посібник / В. Ф. Семенов ; за ред. В. Ф. Семенова. – 2-ге вид., доповн. та виправл. – Херсон : Видавець Грінь Д.С., 2013. – С. 125–132. Сенкевич, А. А. Путеводитель по Индии [Текст] / А. А. Сенкевич. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2007. – 352 с. : ил. – (Клуб путешественников) . Стафійчук, В. І.Індія [Текст] / В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська // Туристичне країнознавство [Текст] / В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська. – Херсон : Олді-плюс, 2016. – С. 302–310. Индия [Текст] // Энциклопедия стран мира [Текст] / Ред. Е.В. Полиевктова. – Москва : Экономика, 2004. – С.704-716. Kamphausen, Klaus. Индия. Страна множества богов [Видеозапись] : видеофильм / Klaus Kamphausen. – Полтава : ПУЕТ, 2007. – Заглавие с экрана. - Способ доступа: медиатека . Индия [Электронный ресурс] : энциклопедия-путеводитель. – Электрн. дан. – Москва : ДиректМедиа Паблишинг, 2005. – 1 электрон. опт. диск (CD-ROM) Высоцкая, Ю. Индийская кухня. Кулинарное шоу - Едим дома [Видеозапись] : видеофильм / Ю. Высоцкая. – Полтава : ПУЕТ, 2007. – Заглавие с экрана. –Способ доступа: медиатека. Під час подорожі Індією зробила більше тисячі фото. Звісно, продемонструвати їх усі – неможливо. Відібрала найцікавіші, поділивши їх на 4 рубрики: ПРИРОДАЛЮДИВІРУВАННЯПАМ'ЯТКИ ІСТОРІЇНевгамовна мандрівниця Л. Діденко
|
|||||||
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 374 |
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
|
|
| Коментарі | 0 | Hits: 377 |
Сторінка 1 з 3
« ПочатокПопередня123НаступнаКінець »
