«ЛІТНЯ ПОРА»

Ранок розплющить очиці прозорі,
Стане навшпиньки, щоб тишу тримать.
В білих туманах розтанули зорі.
Вранішня мить – Божа то благодать.

Раптом пташки із гніздечок злетіли
І, заспівавши на всі голоси,
Наче вони від роси захмеліли
У ніжних барвах живої краси.

Сонячні промені теплі, ласкаві
Світять, лоскочуть усе навкруги.
Квіти панують розкішні, яскраві
І зеленаві ліси та луги.

Вітер –бешкетник гуляє, де схоче,
Візьме й обійме під настрій легкий.
А розійдеться, так світ замороче,
Хмари нашле, швидкий дощ грозовий.

Південь, пройшовши крізь сонячну браму,
Справи залишить, на річку хода.
Немає кращого в спеку бальзаму,
Ніж прохолодна та чиста вода...

Вже надвечір'я потроху спливає,
Сповнене щирих надій і добра.
Тож, отакою, насправді буває
Мирна жадана літня пора!

Шляхова Н. Є.