|
|
|
|
|
|
|
|
«ЛІТНЯ ПОРА»
Ранок розплющить очиці прозорі, Стане навшпиньки, щоб тишу тримать. В білих туманах розтанули зорі. Вранішня мить – Божа то благодать.
Раптом пташки із гніздечок злетіли І, заспівавши на всі голоси, Наче вони від роси захмеліли У ніжних барвах живої краси.
Сонячні промені теплі, ласкаві Світять, лоскочуть усе навкруги. Квіти панують розкішні, яскраві І зеленаві ліси та луги.
Вітер –бешкетник гуляє, де схоче, Візьме й обійме під настрій легкий. А розійдеться, так світ замороче, Хмари нашле, швидкий дощ грозовий.
Південь, пройшовши крізь сонячну браму, Справи залишить, на річку хода. Немає кращого в спеку бальзаму, Ніж прохолодна та чиста вода...
Вже надвечір'я потроху спливає, Сповнене щирих надій і добра. Тож, отакою, насправді буває Мирна жадана літня пора!
Шляхова Н. Є.
|
|
|
|
|
|
|
|