2025.08.24 02:14:28

Інформаційно-бібліографічний відділ

Моя країна

Вдивляюся в твої прекрасні риси
І серце повниться безмежною любов’ю.
Хай час смутний, війни печальні вісті,
Але я поряд, ненько, із тобою.

Рве ворог тіло й душу на частини,
Та упивається зловтішно видом крові.
А ти стоїш, мов скеля, Україно,
І, попри все, живеш у тій недолі.

Переживемо разом біль, тривоги,
Потвор ординців й зрадників огидних.
У нас з тобою спільна ця дорога
До мирних днів, миттєвостей щасливих.

Ми ж, українці, винахідливі, незламні,
Тож, не займати розуму і сили.
Для тебе - життєствердження, бажання,
Щоби навік була могутня і красива.

Моя країно, горда та бентежна,
За свою честь весь час стояти мусиш.
Ти – гідна майбуття, ти – незалежна
Сьогодні і, дай Боже, далі будеш!

Вдивляюся в твої бездонні очі
Із ніжністю, надією, любов’ю.
У дні буремні і в зіркові ночі
Завжди я поряд, ненько, із тобою!

Н. Шляхова

2025.08.10 13:07:55

Інформаційно-бібліографічний відділ

Сни

Ти спиш, боєць, чи, геть, не дуже спиться
В пропахлих вогкістю тенетах бліндажу?
Що у цей час бентежний тобі сниться,
Коли земля священна в хвилях куражу?

Здригається від болю безперервно,
Під вибухами стогне і кричить.
Своїм оголеним у цьому пеклі нервом
Благає світ: Спасіть та захистіть!

І ти встаєш крізь страх, велику втому,
З підступним ворогом ведеш запеклий бій.
А хтось тебе завжди чекає вдома,
З молитвою вступає в день новий.

Ти спиш чийсь син, коханий, друг чи батько,
Що на своїх плечах несе тягар війни?
Ось, раптом, оживе миттєво згадка
Про мирну тишу і про подихи весни.

У напівсні тебе торкнеться хтось легенько
Й жіночий голос скаже, знижуючи тон:
Втомився, звісно, то поспи, рідненький,
Я тут, охоронятиму твій сон!

Насниться те, минуле сина свято,
Дружини й мами усмішки ясні.
І як дитячі обіймали рученята
За милі подарунки незначні.

До когось уві сні, неначе диво,
Загляне дівчина, що так сподобалась колись.
Струнка, красива зовні, жартівлива,-
Враз закохаєшся, ти тільки подивись.

Згадаєш, певно і свою стару бабусю,
Оту єдину, що ростила без батьків.
Як проводжала на війну і плакала в напрузі,
Маленький хрестик даючи без зайвих слів.

А може з’явиться, як марево розмите,
З дитинства друг, ти кращого не знав.
І скаже весело: Мій друже, будем жити!
Та сам ще взимку безвісти пропав.

У цю годину відпочинь, козаче, трішки,
Потрібні сили, щоб здолати військо мли.
І хоч жорстке та вкрай незвичне «ліжко»,
Хай тобі сняться лиш приємні мирні сни!

Н. Шляхова

2025.03.11 09:39:53

Інформаційно-бібліографічний відділ

До тих, хто не любить Україну

Весна чудова за вікном, неначе,
День сонячний і птаство гомонить.
Чому, скажіть, душа так гірко плаче,
Стискає в грудях й серденько болить?

Бо Україною медійний морок ходить,
Важкі часи, напружена та мить.
А світ, напевно, з розуму вже сходить,
Комусь всіх українців знищити кортить.

Вже котрий рік війна, що нас вбиває,
Із горя люди розбрелися по світах.
Та чорна сила незлічена прилітає:
Калічить і руйнує, і зриває дах.

Хтось чесно свою землю захищає,
В брудних окопах мерзне і горить.
Хтось боязливо за кордон тікає,
За долари броню купує й мирно спить.

А дехто за ворожі обіцянки,
За копійки країну продає.
Нікчемні юди, злісні вовкулаки
На цій війні ви заробляєте своє.

За що ненавидите ви оцю країну,
Яка дала життя, ростила залюбки?
Навчала вас любові, вірності єдиній,
Лиш на добро благословляла на роки.

Людська в вас кров чи порчена водиця,
Де щезли честь і совість, світлі почуття?
То знайте, прийде карма, як годиться,
Не варто вам, нікчемам, те життя.

Ідіть до пекла, наші воріженьки
Вам не зламати українців дух.
Бо в тебе, рідна Україно-ненько,
Народ-герой і справжній відчайдух!

Н. Шляхова

поезія | війна | Україна | весна

2025.03.01 07:45:35

Інформаційно-бібліографічний відділ

Похмурий лютий, накивавши п’ятами,
Подався до північних берегів.
Забрав морози зі сніжинками лапатими,
Сувору вседозволеність вітрів.

І першим променям тремтливим і ласкавим
Тихенько усміхнулася вона.
Й пішла землею, статна, величава,
Зігріта сонцем дівчина-Весна.

Тебе чекали всі холодні ночі,
Сумних подій переборовши вир.
І знову дивимось в твої прекрасні очі
З надією на той жаданий мир.

На чисте небо і пташине щебетання,
На ніжний шепіт листя і трави.
На тишу в дивний час смеркання,
Яскраві ранки та веселок кольори.

Єднаймося, радіємо душею,
То Божа сила – чарівна Весна.
Добро разом відроджуємо з нею,
Бо Україна-ненька в нас одна!

Н. Шляхова

поезія | весна

2025.01.27 11:20:00

Інформаційно-бібліографічний відділ

Шануймо свою землю!

Ходить світом недоля, розливаючи морок,
Важкий попільний смог стер блакиті красу.
І, відчувши холодний загрозливий доторк,
Враз засмучене небо проронило сльозу.

Ані хмарок білявих, ані променів ясних,
Та лише ця тривога і болючий той щем.
І навзрид заридало безпорадно та рясно,
Десь пролилося грізним кислотним дощем.

А землі нашій дихати б на повні груди,
Де є свіже повітря й прозора вода.
Наче шрами на тілі, сміття, тонни бруду,
Це – глобальна проблема, суцільна біда.

Кожне деревце, кожна маленька рослинка
Та кожнісінька жива істота навкруг
Відчувають і біль, і задуху настільки,
Мов скували їх міцно в смертельний ланцюг.

Скільки тих нечистот зливають у ріки,
А в повітрі витає купа злих речовин.
То є наша велика провина навіки,
Що залишимо ми для майбутніх родин?

Берегли наші прадіди землю, жаліли,
Шанували і цьому навчали дітей.
І нам конче потрібні сьогодні ті сили, 
Щоб змінити скоріше такий стан речей…

Люди добрі, та ви схаменіться, їй-Богу,
Допомоги благає довкілля, зове.
Свою землю любіть, як життєву дорогу
І скоріш починайте, неодмінно з себе!

Н. Шляхова

поезія

2024.12.31 04:48:25

Інформаційно-бібліографічний відділ

Дивно це якось, неначе учора
Двадцять четвертий, ще юний на вік,
Поряд ішов крізь тривоги, затори,
А вже сьогодні, сумуючи, зник.

Ще час випробувань, злого ненастя,
Ми гірку чашу п’ємо аж до дна.
Все ж, сподіваємось, згинуть напасті
І закінчиться ця клята війна.

Ні, не спромігся Дракон Дерев’яний
Те переможне назвати ім’я.
Справу завершить заступниця знана
Спритна і мудра Зелена Змія.

Нехай вражину у вирву бездонну,
Як можна далі, тягне звідсіля.
Чи «по-братерські» обіймуть пітони,
Чи «приголубить» гримуча змія.

Щоб пам’ятали русняві нащадки,
Дихати, навіть, боялись в наш бік.
Та воювати не мали і гадки,-
Хай безвідрадним для них стане рік!

А українцям бажаємо щиро:
Сили і злагоди, мудрості дій
І Перемоги, і справжнього миру,
Хай несе щастя рік цей Новий!

Точкою відліку може він стати,
Для України – майбутнього знак.
Що ж, зустрічаймо наш двадцять п’ятий
З вірою в чистих серцях, тільки так!

Н. Шляхова

поезія | Новий рік

2024.12.31 03:17:34

Інформаційно-бібліографічний відділ

НОВОРІЧНЕ СВЯТО (гумореска)

В одному селищі, уточнювать не буду,
Зійшлись бальзаківського віку люди.
І вирішили дружно і завзято
Разом провести новорічне свято.

Хай вік солідний, хто б що не казав,
Запрошуємо всіх кому, звичайно, за…
Ми ж у Європу ідемо, а тому, дорогенькі,
Те свято зробимо пристойним і гарненьким.

В місцевому кафе забронювали залу,
Ялиночку-красуню встановили вдало.
Стіл повен і напоїв, і наїдків
І музика, що до душі, знайшлася швидко.

Посходилося товариство славне.
Так, гості готувалися не марно:
Кращі наряди, маски, мішура.
Тож, розпочати дійство вже пора.

Піднявся сам колишній голова,
Немов на зборах, вичавив слова:
Є пропозиція, поставити залік
І провести, як треба, Старий рік.

Налили в чарки те заморське віскі
І огірочком закусили українським.
Ще повторили, душу відвели
Й нічого класного в тім віскі не знайшли.

Що ж, друзі, - встала секретарка говірка,
- Підтримаєм свого виробника!
Ось справжній первачок, немов сльоза,
Це – гарний настрій й болячкам гроза!

Полинув за столом веселощів потік.
Шампанське пили вже за Новий рік.
Скрізь подарунки, усмішки, вітання,
Із гумором сільським душевні побажання.

У розпалі подій під тости міцно пили
І непомітно колективно захмеліли.
Врознос пішли всі кращі намагання,
Бо почалися в дурощах змагання.

Тут тракторист Сергій вже дуже палко
Притиснув в танці безсоромну секретарку.
За що у пристрасті з’явився дикий шал -
Від чоловіка тої заробив фінгал.

Під караоке не до ладу та щосили
Місцева бабця Алевтина голосила.
А чоловік її у масці Вовка, дід Іван
Все поривався танцювать Канкан.

Там дві матрони маски Білочок вдягли
Й чоловіків на ту Ламбаду потягли.
Касирка Леся за приємний зовні приз
Задравши сукню, видала стриптиз.

Як розійшовся Гриць, в минулому моряк,
Демонструвати «Яблучко» й «Гопак»,
Ялинка бідна, ледь не впала,
В цій залі, мов цунамі побувало.

У той момент офіціантка Клава
Тут годувалася надовго і на славу.
«Від Миколайчика» зібрала повну торбу,
На дурняка і святкувати добре.

А в повній метушні чоловіки,
Засперечалися про щось там, диваки.
Кокошаться, мов півні, раз у раз,
Знайшли для суперечок місце й час.

Напої з градусом, як є, текли рікою.
Хтось задрімав, так похилившись головою,
Десь сильно буйних повели додому,
А тих святкуючих, нарешті вкрила втома

От рік Новий і день новий з’явився.
Сумна картина – тільки подивіться:
Тут за столом хропе п’яненький Гриць,
У олів’є недопалком спросоння – тиць!

А навкруги – розбитий посуд, бруд,
Мов стадо мамонтів, мабуть, промчало тут.
Усе споганили, втопилися в вині,
Хіба оце по-людськи, явно – ні…

Лише ялинка – добрий свідок свята
Гілками похитала винувато,
Зітхнула та промовила нелегко:
Шановні, до Європи вам далеко!

Н. Шляхова

поезія | Новий рік | гумореска

2024.10.10 05:30:31

Відділ обслуговування навчальною і науковою літературою

Міжнародний Тиждень Відкритого Доступу

21-27 жовтня 2024 року у світі відзначається Міжнародний Тиждень Відкритого Доступу, під час якого його прихильники діляться досвідом та ідеями щодо впровадження безкоштовного, швидкого, постійного, повнотекстового доступу в режимі реального часу до наукових і навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі.

Тиждень відкритого доступу–2024 проходить під гаслом «Суспільство вище комерціалізації»

Доступ до інформації означає, що кожна людина має право шукати, отримувати і поширювати інформацію. Це право є невід’ємною частиною права на свободу вираження поглядів, яке гарантується статтею 19 Загальної декларації прав людини.

Передумовами виникнення руху за відкритий доступ стали зростання цін на наукові журнали та інтенсивний розвиток інформаційних технологій. Початок наукової дискусії про те, як пришвидшити розвиток науки в глобальному вимірі розпочався ще з середини ХХ ст. у США. А в 1991 р. було створено перший відкритий архів з фізичних та комп’ютерних наук, відомий сьогодні як АrXiv (arXiv.org). У 1998 р. пройшов Американський науковий форум з відкритого доступу (American Scientist Open Access Forum), на якому дослідники обговорювали проблеми доступу до наукової інформації. Одна з таких проблем – висока вартість передплати наукових журналів, яка визначається тисячами доларів на рік і постійно зростає. У 2001 р. 34 000 науковців підписали Лист до наукових видавців, у якому відображено ідею відкритого доступу. У 2002 р. було оприлюднено Будапештську ініціативу відкритого доступу (BOAI), де було сформульовано поняття відкритого доступу, що включає:

• безкоштовний онлайн доступ до наукової літератури;
• вільне використання для досліджень, навчання та інших цілей;
• право автора на контроль над своєю роботою і право на посилання та цитування.

В українському суспільстві поняття «відкритий доступ» закріпилося після прийняття у 2013 р. ДСТУ 7448:2013 «Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни і визначення понять».

Сьогодні реалізуються два шляхи відкритого доступу: архіви відкритого доступу («зелений шлях»), що пропонують самоархівування науковцями своїх робіт, та журнали відкритого доступу («золотий шлях»), що впроваджують нову фінансову модель, коли за процес наукового видавництва сплачують не передплатники журналів, а автори або інституції.

Широку підтримку відкритому доступу сьогодні надають усі учасники процесу наукової комунікації: науковці науково-освітніх організацій, видавці, бібліотеки, оскільки всі отримують певні переваги.

Для науковців це: вільний доступ до останніх досліджень у галузі; більш активне поширення та вплив їхніх робіт, а отже більше цитування та науковий авторитет. Для науково-освітніх організацій: авторитет, престиж у науковому світі та рейтинги, а також нові можливості управління науковою комунікацією організації. Для видавців: ширша присутність та видимість видання, зростання цитування та підвищення імпакт-фактору. Для бібліотек: легкий доступ до джерел наукової інформації, якісне задоволення інформаційних потреб користувачів, нові партнерства із науковцями, викладачами, видавцями. Для національної економіки, розвитку науки і суспільства відкритий доступ забезпечує прискорення наукового прогресу, продуктивності, передачі знань.

Існують різні види наукових журналів, які надають вільний безкоштовний доступ до своїх публікацій. Можна виділити декілька типів таких видань:

• журнали відкритого доступу, які надають вільний онлайн доступ для читачів без будь-яких фінансових, юридичних та технічних перешкод;
• гібридні журнали відкритого доступу, які надають вільний онлайн доступ без будь-яких затримок лише до тих статей, вільний доступ до яки оплачений авторами (їхніми установами чи грантодавцями);
• журнали із затримкою відкритого доступу, які надають вільний онлайн доступ після закінчення періоду ембарго.

Дані наукових досліджень можуть розміщатися також в архівах (репозитаріях) відкритого доступу. Виділяють інституційні електронні архіви; тематичні електронні архіви; агрегатори, де представлено дані з декількох архівів; архіви державні, де є урядові дані.

Репозитарії відкритого доступу забезпечують вільний доступ до наукових матеріалів, їх архівування та збереження на довготривалій основі, можливість обміну метаданими, гарантують незмінність е-публікації. Вони забезпечують постійне зберігання та надійне збереження публікацій, постійні URL, оперативне поширення результатів наукових досліджень серед світової наукової спільноти, пошук у метаданих і повнотекстовий пошук у цифрових матеріалах, отримання гарантовано високих результатів індексування в Google та інших пошукових системах, можливість збагачення CV науковців повними текстами, підвищення рейтингу та індексу цитування, можливість для пошуку міжнародних партнерів тощо.

Протягом тижня бібліотекарі готові відповісти на ваші запитання, вислухати побажання, ідеї та пропозиції; допомогти у розміщенні у відкритому доступі ваших публікацій, дослідницьких і навчальних матеріалів; розповісти про електронні ресурси нашої університетської колекції та секрети щодо їхнього користування та основ інформаційного пошуку.

Ресурси Тижня відкритого доступу до інформації:

• Сайт "Відкриті дані": https://data.gov.ua/
• Сайт "Міжнародний тиждень відкритого доступу": https://openaccessweek.org/

Статтю підготовлено за матеріалами,
розміщеними у відкритому доступі в мережі Інтернет.

2024.10.01 09:20:05

Інформаційно-бібліографічний відділ

Розмова зі смертю

День і ніч, день і ніч, день і ніч
Нескінчені бої з супостатом.
Наші воїни, віч-на віч,
Розмовляють зі смертю завзято.

Ти, потворо з косою стара,
Йди у пекло, тягни свої плани.
Тож, для тебе данини нема,
Тут стоять українські титани.

На своїй споконвічній землі,
Від героїв козацької Січі.
Наче скелі гранітні, міцні,
Стаємо ми сильнішими вдвічі.

Ти ж, карга підла, звідси тікай,
Затопи ворогам в пеклі піч.
І сволоту російську приймай
День і ніч, день і ніч, день і ніч.

Допоможемо, смерте, тобі
Стерти в пил оті орди ганебні.
І накажемо твердо собі:
Тільки жити, бо ми – безсмертні!

Н. Є. Шляхова

поезія | війна

2024.10.01 09:16:20

Інформаційно-бібліографічний відділ

Військові-жінки

«У війни – не жіноче обличчя,
Хоч жіночого роду вона».
Кров і смерть, і прокляття вічне,
Та біда, що не має дна.

Кожна жінка, що народилась
Для життя, для любові сповна,
Не повинна в журбі загубитись,
Коли вибухне клята війна.

А в житті свої корективи:
В час випробувань, грізних відлунь
Поряд з хлопцями, в стрій на диво,
Встали тисячі наших красунь.

Це – нестерпна, брудна робота.
Не витримують, навіть, міцні.
А вчорашніх дівчат безтурботних
Із повагою кличуть: Малі!

Поміняли наряди на форму
І несуть цей тягар на собі,
Та вважають за честь і за норму.
Їм по силам завдання любі.

Дай- то, Боже, терпіння, наснаги
Щоб спинити цей жах навіки.
Хай надія живе і відвага,
Наша гордість – військові-жінки!

Н. Є. Шляхова

поезія | війна | жінка