Вечори на хуторі поблизу Диканьки» – перша книга Миколи Гоголя. Складається із двох томів.

Перший вийшов 1831 року, другий – 1832 року. Розповіді «Вечорів» Гоголь писав у 1829–1832 роках. За сюжетом розповіді книги нібито зібрав і видав «пасічник Рудий Панько».

Дія твору вільно переноситься з XIX ст. («Сорочинський ярмарок») в XVII ст. («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім в XVIII ст. («Травнева ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед Різдвом») і знову в XVII («Страшна помста»), і знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Поєднують обидві книги розповіді діда дяка Хоми Григоровича – відчайдушного запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле й сьогодення, бувальщину й небилицю. Плин часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності.