 |
 |
 |
|
«УСМІШКА»
Коли холодної осінньої пори
Загляне сірий смуток, друже, не журись.
Згадай приємне щось, чи з кимсь поговори,
І спогадам тихенько посміхнись.
Коли образа плине, наче буревій
Від слів гірких болючих, мов полин.
Як відповідь, бридкі слова розвій.
І посмішкою клином виб’єш клин.
Коли уранці, кажуть, не з тієї встав ноги,
А злий начальник настрій зіпсував,
Скажи собі: хай плачуть вороги
І усміхайся, наче хтось пожартував.
Хоч невдоволеність і злість знайдуть мішень,
І нанесуть мерзотний той удар.
За ніччю темною все ж прийде світлий день
Й розквітнуть усмішки – яскравий Божий дар.
Бо усмішка – іскринка у житті.
Вона і ліки, і прикраса раз у раз.
Не залишаючи людей на самоті,
Завжди приваблює і робить краще нас.
Щоб збільшувалась людяність стократ,
З добром на світ великий подивись.
Тож малість ця не вимагатиме витрат.
Усім-усім ти щиро усміхнись!
Шляхова Н. Є.
|
|
 |
 |
 |
|
|
|
|
«ЛІТНЯ ПОРА»
Ранок розплющить очиці прозорі,
Стане навшпиньки, щоб тишу тримать.
В білих туманах розтанули зорі.
Вранішня мить – Божа то благодать.
Раптом пташки із гніздечок злетіли
І, заспівавши на всі голоси,
Наче вони від роси захмеліли
У ніжних барвах живої краси.
Сонячні промені теплі, ласкаві
Світять, лоскочуть усе навкруги.
Квіти панують розкішні, яскраві
І зеленаві ліси та луги.
Вітер –бешкетник гуляє, де схоче,
Візьме й обійме під настрій легкий.
А розійдеться, так світ замороче,
Хмари нашле, швидкий дощ грозовий.
Південь, пройшовши крізь сонячну браму,
Справи залишить, на річку хода.
Немає кращого в спеку бальзаму,
Ніж прохолодна та чиста вода...
Вже надвечір'я потроху спливає,
Сповнене щирих надій і добра.
Тож, отакою, насправді буває
Мирна жадана літня пора!
Шляхова Н. Є.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пізній вечір дарує усім свою ласку.
Тіні літнього дня оселились в садку.
Ось послухай, дитино, розкажу тобі казку.
Може, навіть, не казку, а билицю таку.
Ще із давніх-давен народилась країна.
І Господь, мов яскраву веселку, створив.
Загадкова і мила, прекрасна і вільна,
Світлоока перлина, це диво із див.
Від широких степів до гірських перевалів,
Від морських берегів і до дивних річок,
Від озер чарівних і ланів величавих
До безмежних доріг і лісистих стрічок.
В цій країні і люди працьовиті, веселі
Жили мирно та дружно на рідній землі.
Так, навчали дітей, будували оселі
І співали в свята задушевні пісні.
А їх спільна душа, наче небо бездонне.
Із любові і віри на щастя рушник.
Хай ніколи не згине, не згорить і не втоне
Для нащадків земля ця святая навік.
Берегли, як багатство своє, шанували,
Захищаючи вірно й сміливо кордон.
Та з північних країв пройшла лихом навала:
Наче з пекла злетів двоголовий дракон.
Злий і заздрісний, підлий, без краю підступний,
Він безжально крушив і вбивав, і лякав.
То одна голова спалить все, а наступна
Втопить мирне життя без всіляких підстав.
Та на захист устав міцний Воїн кремезний.
Українець - то його почесне ім'я.
І, піднявши угору свій меч важелезний,
Сказав твердо: Ну що ж, начувайся, змія!
Довго-довго і важко ця битва тривала.
Переможний прийшов до людей благовіст.
Від меча оті голови повідлітали
І мерзотні драконячі крила і хвіст!
Хай не мріють ті кляті дракони ворожі
Зазіхати на наші ліси і поля. Слава Воїну!
І він завжди на сторожі.
І допоки він є - буде вільна земля!
Шляхова Н. Є.
 | |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Хочете вірте, а хочете - ні.
Так, не наснилося, певно, мені.
Десь навесні, я скажу, як було:
"скунсів" у наші краї занесло.
Зграя огидна, хоч голоси,
Влізла у гадяцькі славні ліси.
На свої дупи шукали пригод,
Щоб полякати тутешній народ.
Ринули підло і просто зухвало.
Мабуть удома чогось бракувало.
Хижі істоти роззявили пельки
На гарний клаптик чужої земельки.
Та й заблукали в лісах, "бідолашні".
Мамчині "щи" пригадали, бо страшно.
Мокрі, брудні і голодні, ой горе,
Жерли б поганки бліді й мухомори.
А навкруги лиш пісочок, сосенки.
Тільки ворони глузують з скунсенків: "Карр!
Так і треба, будете знати,
Як, взагалі, на чуже зазіхати!"
Тут, як на гріх, українські мисливці!
В діло пішли звичайненькі рушниці.
Враз оті "скунси" підтисли хвости,
Видали залп, лапи щоб унести.
Швидко розбіглися, мов наостанок.
Їх витягали із нірок і ямок.
Всіх відловили, саме, як годиться,
Гімн наказали вивчать й "паляницю".
Пам'ять звірячу нехай не зітре!
Довго у лісі стояло амбре...
Хай кожен день, особливо весни
Шле отим злодіям страшнії сни.
Виживуть якщо в ці ночі і дні,
Скажуть усім: "В Україну - ні-ні!".
Ще праонукам повідають в парі
Про оце гадяцьке дивне сафарі!
Наталія Шляхова
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коли прийде цей радісний День Перемоги,
Як на тріски ту кляту орду рознесуть,
Я, вклоняючись низько, подякую Богу
І своєму народу за вибрану путь!
Правди істина - неперевершена сила.
Проти темряви зла та цинізму брехні.
Ще розправить Вкраїна обпалені крила,
А хижак догорить у пекельнім вогні.
Наче скеля, стоятимуть воїни наші
Під блакиттю небес, серед мирних ланів.
І ніхто не вкраде світлу мрію в найкраще,
І ніхто не порушить добрі сни дітлахів!
Іще довго болітимуть душі та рани.
Все ж піднімуться з попілу села й міста.
Хто у вічність пішов - вам славу і шану
Світ віддасть, українська землиця свята!
Ніжним цвітом калини, свічками каштану
Хай розквітнуть повсюди весни відчуття!
Бо це наше майбутнє щасливе, жадане!
І це ми заслуговуємо на життя!!!!
Слава Україні та її героям!!! |
Шляхова Н.Є.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2021.11.30 06:44:23 |
|
| Надія
|
Творчість наших слухачів УТВ
Мистецький світ художника Григорія Волкова
Григорій Петрович Волков малює вже більше 30 років. За цей час картин написав чимало. Кожна його робота змушує задумуватися про те, що відбувається, про сенс життя. Роботи дуже філософські. У Полтаві його добре знають як автора натюрмортів. Цей жанр художник називає одним із найулюбленіших. Здебільшого він працює в темних кольорах. Така мінорна тональність допомагає в розкритті глибинного змісту картин.
Народився 31 липня 1959 р. в с. Крутий берег Полтавської області. У 1975 році закінчив Полтавську дитячу художню школу. У 1979 р. здобув вищу ocвіту в Харківському державному училищі на художньому-графічному факультеті Xapківськoгo державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
Волков Григорій Петрович – член НСХУ, учитель-методист із 42-річним педагогічним стажем, який розробив оригінальну авторську програму, що розвиває у дітей креативність, емоційно-образне бачення.
Художні виставки автора:
- 2009 Міжнародний проєкт «Мистецтво замість гармат», м. Полтава.
- Всеукраїнська художня виставка, присвячена 200-річчю від дня народження М.Гоголя, «Україна і світ», м. Полтава.
- «Гоголівські місця на Полтавщині» – мистецький пленер, присвячений 200-річчю від дня народження М. Гоголя.
- 2010 Всеукраїнська художня виставка сучасного портрета «Історичні постаті майбутнього», м. Київ.
- 2011 Міжнародний мистецький фестиваль, Лондон.
- 2012 Всеукраїнська виставка пейзажу, м. Маріуполь.
- 2013 Друге всеукраїнське трієнале абстрактного мистецтва «Арт-акт», м. Чернівці.
- 2014 Благодійний аукціон «Крок назустріч», м. Київ.
- 2015 Групова виставка «Рондо». Художня галерея «АВС-арт», Київ.
Художник-педагог Г. П. Волков проводить майстер-класи з малювання для дітей 6-11 років «Коти, вони різні», навчаючи дітей малювати, бачити прекрасне навколо себе.
Григорій Петрович – турботливий батько, люблячий чоловік, своє справжнє кохання зустрів лише декілька років тому на відкритті своєї художньої виставки «Вечірня сповідь». Відтоді вони завжди разом. Дружина, Ковальова Ольга Леонідівна, у своїх віршах говорить про їхнє кохання саме так.......
Позови, в дни ненастий – забвений,
Когда жизнь закрутила в циклоне.
Позови, когда мысли сомнений,
Словно волки в смертельной погоне.
Воцарюсь я в судьбе твоей солнышком.
Проросту, как в земле, мед-травами.
Опущусь на ладонь твою перышком.
Отзовусь звонкой песней, забавами.
На едином дыхании с ветром
Долечу через все расстояния.
Подарю мир, пронизанным светом.
Окружу любовью, вниманием.
Воцарюсь я в судьбе твоей солнышком.
Проросту, как в земле, мед-травами.
Опущусь на ладонь твою перышком.
Отзовусь звонкой песней, забавами.
Разделю с тобой горькую чашу.
Отогрею замерзшие руки.
Из кусочков складу судьбу нашу,
Разведу, как мосты, все разлуки.
Тож, запрошуємо всіх поринути в мистецький світ художника Григорія Волкова!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2021.07.29 10:07:50 |
|
| Надія
|
У рамках заходів із нагоди 30-річчя Незалежності України пропонуємо до вашої уваги проглянути наступні виставки:
Наші майстрині-продовжувачі народних традицій (виставка робіт співробітників ПУЕТу та слухачів Університету третього віку)
В експозиції представленні роботи співробітників ПУЕТ та слухачів Університету третього віку. Створення виробів своїми руками є цікавим і захоплювальним заняттям, адже в кожній роботі відчувається частиночка душі й тепло рук наших майстринь.
Виставка фоторобіт Володимира Короткова до 30-річчя Незалежності України «Неосяжна моя Україна» (слухач Університету третього віку)
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
М. Бакая
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2021.03.24 10:36:04 |
|
| Надія
|
10 березня 2021 року в загальному читальному залі ПУЕТ відкрилась персональна фотовиставка, слухача Університету третього віку Володимира Короткова.
Володимир Коротков народився в м. Харків у 1952 р. Має вищу освіту, за фахом – інженер-механік. Захоплення фотографуванням почалося ще у школі. Своїм покликанням уважає науку – технологію машинобудування з обробки металів у процесі створення машин і механізмів. Понад 35 років працював на Полтавському турбомеханічному заводі на інженерних посадах. Активно займався технічною творчістю, раціоналізацією виробництва. Сім років працював у міському методичному кабінеті управління освіти провідним фахівцем у Центрі інноваційних технологій. Та справжньою життєвою пристрастю Володимира Сергійовича залишається фотографування. Будь-якої пори року, за будь-якої погоди його можна побачити з фотоапаратом на вулицях та околицях міста Полтави. Багато уваги приділяє репортажному фото.
Фотовиставка присвячена нашій чарівній Полтаві. Світлини відображають неперевершені краєвиди Полтави з її архітектурними ансамблями та історичними пам’ятками.
Роботи автора доносять до людей красу рідної землі, даруючи неймовірну естетичну насолоду й викликаючи у глядача позитивні емоції та патріотичне почуття.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2021.01.26 07:58:27 |
|
| Надія
|
Нещодавно відбувся письменницький дебют Ковальової Ольги Леонідівни, яка є слухачкою УТВ. Авторка презентувала книгу «Соединяющие нити», до якої ввійшли вірші–пазли, що складаються в загальну картину розуміння нашого світу. Вони про прості життєві речі, побачені або почуті та складені у скарбничку пам’яті. Вірші отримують ритмічний рух у просторі часу.
Народилася Ольга Ковальова 30 вересня 1954 року в селищі Ельгент Магаданської області. Своє 30-річчя відзначила в м. Полтава, де проживає і нині. Поетичні нахили проявилися досить рано, десь у 6-шість років, але вона не надто в собі їх розвивала, уважала це неважливим. Любов до літератури стала любов’ю на все життя. У результаті з’явилася на світ збірка віршів.
 Мне отмеряно время
И прожить просто так
Жизнью брошено семя
Не позволит никак
Я себя наполняю
Светом чистой любви
И вокруг зажигаю
Жизни вечной огни
Полыхают зарницы
У меня за спиной
И стираются лица
Только свет за душой.
***
Пришла зима
Пришла зима: подвинув осень,
Накрыла шапками стога,
И панцирь льда на реку бросив,
Соединила берега.
Она накинула небрежно
Писцово-снежную доху,
И розовело солнце нежно
Через ветвистою ольху.
Зима ударилась в метели и пьяной вьюгой
Стелила снежную постель судьбой-подругой.
И в светло-девственных тонах являлась марью.
Зима качала на руках, манила далью.
Вплетая в гривы ветер колкий
И в перезвоны бубенцов,
Неслась зима на белой тройке
Царицей сказочной из снов.
Она взбивала легким пухом
Сугробов пышные бока
И заметала завирухой,
Чтоб не осталось и следа.
***
Первый снег
Из новизны и колкой свежести
Из белизны и тонкой нежности,
Был соткан первый долгожданный снег
И времени не уловимый бег.
Природа ожидала снегопад,
И этот ослепительный наряд
Прикрыл поблекшей серости тона
И был приятен, как бокал вина.
Восторг, блаженство, новый светлый день,
На красоту забот не ляжет тень.
И не изменит, и не очернит,
На солнце снег сияет и горит.
***
Родные берега
Голубоватым серебром
Свисают ветви старой ивы,
И над шуршащим камышом
Устало тянут тучи гривы.
А в отражении-вода,
Несет красоты за собою,
Дары бесценные река
К морскому ветру и прибою.
Родные эти берега
Хранятся в памяти извечно,
И реки Ворскла и Сула
Жить продолжают бесконечно.
***
Наш дом
Корицы палочка, щепотка мяты,
Имбирь, лимон и сахара чуть-чуть.
Мы на веранде провожаем так закаты.
Ты о дневных тревогах позабудь.
И в нашем доме поселились односельцы:
Забота, радость, нежности тепло.
И не с других планет они пришельцы,
А просто жить нам вместе хорошо.
Дом-крепость тишины, покоя, мира,
Где любят, ждут, смеются от души,
И все, что связано с тобою...красиво,
И чертят ласточки крутые виражи.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
Дорогие коллеги!! С наступающим Новым годом!! Пусть он будет добрым и сильным! Уберет все неприятности и болезни. А внесет в вашу жизнь благополучие, тепло и радость!!!!!
Идет Бычок, качается. Еще он молодой.
Год новый начинается, А старый - на покой.
Оденем маски дружненько. Что было, то - не зря.
Перевернем натужненько листок календаря.
Оставим страхи прошлому. Все, Крыска, вуаля!
Мы побежим к хорошему, Конечно же, друзья!
К счастливому и мирному Тропа нас поведет.
А горизонты сильному откроются, - вперед!
Бычок чуть пободается. Потянет жизни воз...
Вот снова появляется Волшебник Дед Мороз!
А взрослым все не можется. Не светятся глаза.
Но так порою хочется поверить в чудеса!
Побыть душою маленьким, Смеяться и шалить.
И свой цветочек аленький В подарок получить!
"В лесу родилась елочка" Пропеть и проплясать.
До первой яркой звездочки С надеждой чуда ждать.
Забыть на время трудности. Вернуться в сказку вновь.
На легких крыльях юности Нести свою любовь...
Год двадцать первый настает, Разведены мосты.
Пусть только доброе нас ждет, Стремленья и мечты!
Пусть никакие вирусы Не смогут одолеть!
И плюсы, а не минусы Помогут нам взлететь!...
Пусть старость улыбается. А молодость - цветет!...
Да, вот он начинается Наш двадцать первый год!!!!
Н. Шляховая
|
| |
|
|
|
|
|
Сторінка 3 з 7
|
Блоги
