Сни

Ти спиш, боєць, чи, геть, не дуже спиться
В пропахлих вогкістю тенетах бліндажу?
Що у цей час бентежний тобі сниться,
Коли земля священна в хвилях куражу?

Здригається від болю безперервно,
Під вибухами стогне і кричить.
Своїм оголеним у цьому пеклі нервом
Благає світ: Спасіть та захистіть!

І ти встаєш крізь страх, велику втому,
З підступним ворогом ведеш запеклий бій.
А хтось тебе завжди чекає вдома,
З молитвою вступає в день новий.

Ти спиш чийсь син, коханий, друг чи батько,
Що на своїх плечах несе тягар війни?
Ось, раптом, оживе миттєво згадка
Про мирну тишу і про подихи весни.

У напівсні тебе торкнеться хтось легенько
Й жіночий голос скаже, знижуючи тон:
Втомився, звісно, то поспи, рідненький,
Я тут, охоронятиму твій сон!

Насниться те, минуле сина свято,
Дружини й мами усмішки ясні.
І як дитячі обіймали рученята
За милі подарунки незначні.

До когось уві сні, неначе диво,
Загляне дівчина, що так сподобалась колись.
Струнка, красива зовні, жартівлива,-
Враз закохаєшся, ти тільки подивись.

Згадаєш, певно і свою стару бабусю,
Оту єдину, що ростила без батьків.
Як проводжала на війну і плакала в напрузі,
Маленький хрестик даючи без зайвих слів.

А може з’явиться, як марево розмите,
З дитинства друг, ти кращого не знав.
І скаже весело: Мій друже, будем жити!
Та сам ще взимку безвісти пропав.

У цю годину відпочинь, козаче, трішки,
Потрібні сили, щоб здолати військо мли.
І хоч жорстке та вкрай незвичне «ліжко»,
Хай тобі сняться лиш приємні мирні сни!

Н. Шляхова