До тих, хто не любить Україну
Весна чудова за вікном, неначе,
День сонячний і птаство гомонить.
Чому, скажіть, душа так гірко плаче,
Стискає в грудях й серденько болить?
Бо Україною медійний морок ходить,
Важкі часи, напружена та мить.
А світ, напевно, з розуму вже сходить,
Комусь всіх українців знищити кортить.
Вже котрий рік війна, що нас вбиває,
Із горя люди розбрелися по світах.
Та чорна сила незлічена прилітає:
Калічить і руйнує, і зриває дах.
Хтось чесно свою землю захищає,
В брудних окопах мерзне і горить.
Хтось боязливо за кордон тікає,
За долари броню купує й мирно спить.
А дехто за ворожі обіцянки,
За копійки країну продає.
Нікчемні юди, злісні вовкулаки
На цій війні ви заробляєте своє.
За що ненавидите ви оцю країну,
Яка дала життя, ростила залюбки?
Навчала вас любові, вірності єдиній,
Лиш на добро благословляла на роки.
Людська в вас кров чи порчена водиця,
Де щезли честь і совість, світлі почуття?
То знайте, прийде карма, як годиться,
Не варто вам, нікчемам, те життя.
Ідіть до пекла, наші воріженьки
Вам не зламати українців дух.
Бо в тебе, рідна Україно-ненько,
Народ-герой і справжній відчайдух!
Н. Шляхова
