Похмурий лютий, накивавши п’ятами,
Подався до північних берегів.
Забрав морози зі сніжинками лапатими,
Сувору вседозволеність вітрів.
І першим променям тремтливим і ласкавим
Тихенько усміхнулася вона.
Й пішла землею, статна, величава,
Зігріта сонцем дівчина-Весна.
Тебе чекали всі холодні ночі,
Сумних подій переборовши вир.
І знову дивимось в твої прекрасні очі
З надією на той жаданий мир.
На чисте небо і пташине щебетання,
На ніжний шепіт листя і трави.
На тишу в дивний час смеркання,
Яскраві ранки та веселок кольори.
Єднаймося, радіємо душею,
То Божа сила – чарівна Весна.
Добро разом відроджуємо з нею,
Бо Україна-ненька в нас одна!
Н. Шляхова
