Дивно це якось, неначе учора
Двадцять четвертий, ще юний на вік,
Поряд ішов крізь тривоги, затори,
А вже сьогодні, сумуючи, зник.
Ще час випробувань, злого ненастя,
Ми гірку чашу п’ємо аж до дна.
Все ж, сподіваємось, згинуть напасті
І закінчиться ця клята війна.
Ні, не спромігся Дракон Дерев’яний
Те переможне назвати ім’я.
Справу завершить заступниця знана
Спритна і мудра Зелена Змія.
Нехай вражину у вирву бездонну,
Як можна далі, тягне звідсіля.
Чи «по-братерські» обіймуть пітони,
Чи «приголубить» гримуча змія.
Щоб пам’ятали русняві нащадки,
Дихати, навіть, боялись в наш бік.
Та воювати не мали і гадки,-
Хай безвідрадним для них стане рік!
А українцям бажаємо щиро:
Сили і злагоди, мудрості дій
І Перемоги, і справжнього миру,
Хай несе щастя рік цей Новий!
Точкою відліку може він стати,
Для України – майбутнього знак.
Що ж, зустрічаймо наш двадцять п’ятий
З вірою в чистих серцях, тільки так!
Н. Шляхова
