Чоловіки на війні
На фронті вечірня година.
У сутінках сірих бліндаж.
Десь рвуться снаряди і міни,
Здіймають смертельний кураж.
А тут наші воїни разом,
Їм перепочити – не гріх.
Думок тих обридливих пазли
Сполохає дружній чийсь сміх.
Знайдеться такий чолов’яга,
Сміхун, жартівник із добром.
Билиці його – то розвага,
Хай, навіть, з якимсь матюком.
Розтануть суворії зморшки
І усмішки теплі, легкі,
Коли на хвилинку, хоч трошки
Згадають: ми ж чоловіки!
Кому, як не нам, захищати
Свій дім і сім’ю, і батьків,
З своєї землиці стирати
Тих звірів, ганебних катів.
Жорсткі і брудні – все потроху
І стомлені вже через край.
Хай «руському чортополоху»
Дорога йде в пекло, не в рай…
Знов вибухи! Скочили лунко,
Рвемося, як завжди у бій…
А поряд - дитячі малюнки
Підтримують воїнів стрій.
Н. Є. Шляхова
