Творчість наших слухачів УТВ

Мистецький світ художника Григорія Волкова

Григорій Петрович Волков малює вже більше 30 років. За цей час картин написав чимало. Кожна його робота змушує задумуватися про те, що відбувається, про сенс життя. Роботи дуже філософські. У Полтаві його добре знають як автора натюрмортів. Цей жанр художник називає одним із найулюбленіших. Здебільшого він працює в темних кольорах. Така мінорна тональність допомагає в розкритті глибинного змісту картин.

Народився 31 липня 1959 р. в с. Крутий берег Полтавської області. У 1975 році закінчив Полтавську дитячу художню школу. У 1979 р. здобув вищу ocвіту в Харківському державному училищі на художньому-графічному факультеті Xapківськoгo державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Волков Григорій Петрович – член НСХУ, учитель-методист із 42-річним педагогічним стажем, який розробив оригінальну авторську програму, що розвиває у дітей креативність, емоційно-образне бачення.

Художні виставки автора:

• 2009 Міжнародний проєкт «Мистецтво замість гармат», м. Полтава.
• Всеукраїнська художня виставка, присвячена 200-річчю від дня народження М.Гоголя, «Україна і світ», м. Полтава.
• «Гоголівські місця на Полтавщині» – мистецький пленер, присвячений 200-річчю від дня народження М. Гоголя.
• 2010 Всеукраїнська художня виставка сучасного портрета «Історичні постаті майбутнього», м. Київ.
• 2011 Міжнародний мистецький фестиваль, Лондон.
• 2012 Всеукраїнська виставка пейзажу, м. Маріуполь.
• 2013 Друге всеукраїнське трієнале абстрактного мистецтва «Арт-акт», м. Чернівці.
• 2014 Благодійний аукціон «Крок назустріч», м. Київ.
• 2015 Групова виставка «Рондо». Художня галерея «АВС-арт», Київ.

Художник-педагог Г. П. Волков проводить майстер-класи з малювання для дітей 6-11 років «Коти, вони різні», навчаючи дітей малювати, бачити прекрасне навколо себе.

Григорій Петрович – турботливий батько, люблячий чоловік, своє справжнє кохання зустрів лише декілька років тому на відкритті своєї художньої виставки «Вечірня сповідь». Відтоді вони завжди разом. Дружина, Ковальова Ольга Леонідівна, у своїх віршах говорить про їхнє кохання саме так.......

Позови, в дни ненастий – забвений,
Когда жизнь закрутила в циклоне.
Позови, когда мысли сомнений,
Словно волки в смертельной погоне.

Воцарюсь я в судьбе твоей солнышком.
Проросту, как в земле, мед-травами.
Опущусь на ладонь твою перышком.
Отзовусь звонкой песней, забавами.

На едином дыхании с ветром
Долечу через все расстояния.
Подарю мир, пронизанным светом.
Окружу любовью, вниманием.

Воцарюсь я в судьбе твоей солнышком.
Проросту, как в земле, мед-травами.
Опущусь на ладонь твою перышком.
Отзовусь звонкой песней, забавами.

Разделю с тобой горькую чашу.
Отогрею замерзшие руки.
Из кусочков складу судьбу нашу,
Разведу, как мосты, все разлуки.

Тож, запрошуємо всіх поринути в мистецький світ художника Григорія Волкова!

У рамках заходів із нагоди 30-річчя Незалежності України пропонуємо до вашої уваги проглянути наступні виставки:

Наші майстрині-продовжувачі народних традицій (виставка робіт співробітників ПУЕТу та слухачів Університету третього віку)
В експозиції представленні роботи співробітників ПУЕТ та слухачів Університету третього віку. Створення виробів своїми руками є цікавим і захоплювальним заняттям, адже в кожній роботі відчувається частиночка душі й тепло рук наших майстринь.

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
М. Бакая

10 березня 2021 року в загальному читальному залі ПУЕТ відкрилась персональна фотовиставка, слухача Університету третього віку Володимира Короткова.

Володимир Коротков народився в м. Харків у 1952 р. Має вищу освіту, за фахом – інженер-механік. Захоплення фотографуванням почалося ще у школі. Своїм покликанням уважає науку – технологію машинобудування з обробки металів у процесі створення машин і механізмів. Понад 35 років працював на Полтавському турбомеханічному заводі на інженерних посадах. Активно займався технічною творчістю, раціоналізацією виробництва. Сім років працював у міському методичному кабінеті управління освіти провідним фахівцем у Центрі інноваційних технологій. Та справжньою життєвою пристрастю Володимира Сергійовича залишається фотографування. Будь-якої пори року, за будь-якої погоди його можна побачити з фотоапаратом на вулицях та околицях міста Полтави. Багато уваги приділяє репортажному фото.

Фотовиставка присвячена нашій чарівній Полтаві. Світлини відображають неперевершені краєвиди Полтави з її архітектурними ансамблями та історичними пам’ятками.

Роботи автора доносять до людей красу рідної землі, даруючи неймовірну естетичну насолоду й викликаючи у глядача позитивні емоції та патріотичне почуття.

Нещодавно відбувся письменницький дебют Ковальової Ольги Леонідівни, яка є слухачкою УТВ. Авторка презентувала книгу «Соединяющие нити», до якої ввійшли вірші–пазли, що складаються в загальну картину розуміння нашого світу. Вони про прості життєві речі, побачені або почуті та складені у скарбничку пам’яті. Вірші отримують ритмічний рух у просторі часу.

Народилася Ольга Ковальова 30 вересня 1954 року в селищі Ельгент Магаданської області. Своє 30-річчя відзначила в м. Полтава, де проживає і нині. Поетичні нахили проявилися досить рано, десь у 6-шість років, але вона не надто в собі їх розвивала, уважала це неважливим. Любов до літератури стала любов’ю на все життя. У результаті з’явилася на світ збірка віршів.

Мне отмеряно время
И прожить просто так
Жизнью брошено семя
Не позволит никак
Я себя наполняю
Светом чистой любви
И вокруг зажигаю
Жизни вечной огни
Полыхают зарницы
У меня за спиной
И стираются лица
Только свет за душой.

***

Пришла зима

Пришла зима: подвинув осень,
Накрыла шапками стога,
И панцирь льда на реку бросив,
Соединила берега.
Она накинула небрежно
Писцово-снежную доху,
И розовело солнце нежно
Через ветвистою ольху. 
Зима ударилась в метели и пьяной вьюгой
Стелила снежную постель судьбой-подругой.
И в светло-девственных тонах являлась марью.
Зима качала на руках, манила далью.
Вплетая в гривы ветер колкий
И в перезвоны бубенцов,
Неслась зима на белой тройке
Царицей сказочной из снов.
Она взбивала легким пухом
Сугробов пышные бока
И заметала завирухой,
Чтоб не осталось и следа.

***

Первый снег

Из новизны и колкой свежести
Из белизны и тонкой нежности,
Был соткан первый долгожданный снег
И времени не уловимый бег.

Природа ожидала снегопад,
И этот ослепительный наряд
Прикрыл поблекшей серости тона
И был приятен, как бокал вина.

Восторг, блаженство, новый светлый день,
На красоту забот не ляжет тень.
И не изменит, и не очернит,
На солнце снег сияет и горит.

***
Родные берега

Голубоватым серебром
Свисают ветви старой ивы,
И над шуршащим камышом
Устало тянут тучи гривы.

А в отражении-вода,
Несет красоты за собою,
Дары бесценные река
К морскому ветру и прибою.

Родные эти берега
Хранятся в памяти извечно,
И реки Ворскла и Сула
Жить продолжают бесконечно.

***
Наш дом

Корицы палочка, щепотка мяты,
Имбирь, лимон и сахара чуть-чуть.
Мы на веранде провожаем так закаты.
Ты о дневных тревогах позабудь.

И в нашем доме поселились односельцы:
Забота, радость, нежности тепло.
И не с других планет они пришельцы,
А просто жить нам вместе хорошо.

Дом-крепость тишины, покоя, мира,
Где любят, ждут, смеются от души,
И все, что связано с тобою...красиво,
И чертят ласточки крутые виражи.