25 травня День працівникі́в видавни́цтв, поліграфі́ї і книгорозповсю́дження

450 років тому у Львові видали «АПОСТОЛА»

У лютому 1574 року в місті Львові відбулася подія, яка назавжди увійшла в історію української культури та освіти – Іван Федоров видав «Апостола», найдавнішу збережену друковану книгу на сучасних українських землях.

Ця подія не просто засвідчила початок ери друкарства в Україні, але й стала символом прогресу розумового розвитку та прагнення до знань.

Створення першої друкарні в Україні відбулося в часи, коли освічене духовенство та знатні миряни зрозуміли потребу забезпечити храми церковно-літургійними книжками, а школи навчальними матеріалами. Вдалою обставиною стало те, що тут поєднались інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого - мандрівного друкаря Івана Федорова.

Народився Іван Федоров близько 1510 або 1525 році у Москві. Існує декілька версій його родового походження, так як у своєму друкарському знакові (власне клеймо) Іван Федоров використовує білоруський шляхетний герб Рогоза. Більш ймовірною можливо вважати версію його походження від новгородських майстрових.

Грамоті навчався у монастирській школі. З 1529 року здобуває освіту в Польщі, де у 1532 році одержав ступінь бакалавра Ягеллонського університету в Кракові.

Близько 1552 року в Москві запроваджено друкарський верстат і літери, привезені із західноруських земель, і під керівництвом данського місіонера-протестанта Місінгейма та за допомогою диякона Івана Федорова, його підмайстрів Петра Мстиславця та Маруші Нефедьєва розпочато друкарську справу.

У 1564 році вийшла перша книга за участю Івана Федорова та Петра Мстиславця – «Апостол». У ній Федоров виступив не лише як друкар, а й як редактор. Це перша друкована книга, про яку відомо, хто, де, коли і навіщо її надрукував. Ці відомості містяться у літописі на титульному листі книги та в післямові Івана Федорова.

Першодрукований «Апостол» – найвище досягнення типографського мистецтва того часу. Майстерно виготовлений шрифт, напрочуд чіткий та рівний набір, неперевершена верстка шпальт. Федоров, ввівши шпації між словами та строками, домігся ідеально рівної лінії з правої та лівої шпальти сторінки. У книзі 46 орнаментальних буквених заставок, гравірованих по дереву, також 22 орнаментальні заголовні та ініціальні букви, двоколірний друк (на білому папері червоною та чорною фарбою).

Через рік, в серпні-жовтні 1565 році в Московському Печатному Дворі була видана ще одна знакова книга – «Часословець».

До 1565 року Федоров надрукував ще близько 20 літургійних церковно-слов’янських книг. Після смерті московського митрополита Макарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами – переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли у ворожнечу і підпали, які закінчились вигнанням друкарів з Москви.

У 1566 pоці Федоров разом із Петром Мстиславцем залишив Москву і переїхав в Україну. За однією версією, це було зумовлено гонінням ортодоксальної верхівки церкви, за іншою – культурна місія.

Свою діяльність в Україні він почав в Заблудові у маєтку гетьмана князівства Литовського Г. Ходкевича, де друкує «Учительнеє Євангеліє». Після від’їзду Мстиславця до Вільно Федоров уже один випустив «Псалтир» з «Часословом». Із Заблудова він переїхав до Львова, де в 1573 pоці заснував першу в Україні друкарню.

У Львові для Івана Федорова відкриваються значно ширші можливості.

У 1574 році городяни Львова самі зібрали кошти для друкування першої книги - львівського видання «Апостола», в післямові до якого сам Іван Федоров дуже жорстко розкритикував «московські звичаї», розповівши про численні гоніння на нього («Не від государя, але від багатьох начальників і священноначальніків, які на нас заздрості заради багато єресі задумували»).

«Апостол» був не лише релігійним текстом, але й зразком друкарського мистецтва того часу.

У порівнянні з московським «Апостолом» львівська книга мала низку нововведень, зокрема, вирізані додаткові сторінкові гравюри із зображенням євангеліста Луки, орнаментальним знаком герба Львова і друкованим знаком - гербом самого першодрукаря.

У львівському виданні І. Федоров також виправив деякі помилки попереднього видання: вніс редакційні зміни, замінив ряд архаїзмів, уточнив правопис – наблизив текст до правописного варіанта, загальноприйнятого тоді в Україні. Вдаючись до багатої символіки, виявляючи неабиякий літературний хист, він використовує новозавітні афоризми, відомі притчі, влучні порівняння.

У львівському «Апостолі» поміщені велика і детальна післямова «Повесть ... откуда начася и како свершися типография сия». Львівського «Апостола» було виготовлено близько 1000 примірників, з яких до наших днів у різних книгосховищах світу збереглося тільки 85.

1574 рік став знаменний тим, що вийшла друком «Азбука» – перша українська граматика. На сьогодні відомий один повний примірник у Гарвардському університеті США. Видання цього підручника демонструє Федорова як просвітителя українського народу.

Четверта його друкарня почала діяти в 1578 pоці в Острозі, у маєтку князя К. Острозького, де було ще раз перевидано абетку. Вона призначалася для навчання дітей у школі, заснованій у місті. Тут же, в Острозі, Іван Федоров випустив першу повну слов’янську Біблію кириличного шрифту, так звану Острозьку Біблію.

Нині відомо близько 250 її примірників. Це одна з найвизначніших пам’яток історії та культури слов’янського народу.

Важко переоцінити значущість відкриття друкарень в Європі XV-XVI століть. Якщо дивитися з точки зору сьогодення, то вплив книгодрукування на розвиток і швидкість поширення інформації можна порівняти хіба що з винайденням телеграфу чи Інтернету.

У наш час у Львові діє Поліграфічна академія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному українському просвітителю. А також на його честь названо одну з вулиць Львова.

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала світові багато геніїв. У лютому день народження геніальної поетеси Лесі Українки, у поетичному слові якої відбилася вся глибина і самобутність її особистості.

Звичайно її твори ми перечитували не один раз, вивчали в школі, але кожного разу відкриваємо для себе щось нове у її творчості. Наприклад, про її єдиний вірш, написаний російською мовою, дізналися випадково.

За спогадами сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової, одного  осіннього вечора серед гостей поетеси був присутній російський письменник українського походження Григорій Мачтет, який сказав Лесі: «Вы замечательная поэтесса, но ваш талант исчерпывается малоросским наречием. Боюсь, по-русски у вас так хорошо не получится…»

Знаменита Леся Українка, яка дійсно ніколи не писала російською мовою, вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами,   попросила півгодини і вийшла в другу кімнату. Гості з нетерпінням чекали… Рівно через півгодини присутні слухали …ні, не вірші. Це був шедевр, блискучий експромт – єдиний вірш російською, який буде входити до всіх збірок поетеси, скільки б не минуло років. Такі творіння вічні.

Impromptu

Когда цветет никотиана*.
И точно светит из тумана,
Как будто падшая звезда,
Вся бледная от тайной страсти,
Все вкруг становится тогда
Покорно непонятной власти.
И если вы тогда вдвоем
И возле вас сияют очи, –
Горя таинственным огнем,
Как отраженье звездной ночи,
И голос милый вам звучит,
Как будто в тишине журчит
Струя волшебного фонтана,
Бегите прочь от этих чар,
Они зажгут в душе пожар,
Когда цветет никотиана.
Когда цветет никотиана,
Все, все тогда полно обмана,
Опасна ночи тишина,
Как то затишье роковое,
Когда коварная волна
Хранит молчанье гробовое.
Вот-вот нахлынет звуков рой
И встрепенется мысль, как птица,
И вспыхнет в темноте порой
Воспоминания зарница,
Как будто неизвестный друг
Страницы развернет вам вдруг
Давно забытого романа, –
О, если дорог вам покой,
Не прикасайтесь к ним рукой,
Когда цветет никотиана.

*Нікотіана – отруйна однолітня рослина сімейства пасльонових з міцним стійким ароматом, що особливо пахне на заході сонця. Цвіте впродовж червня-жовтня.

Н. Кирса, О. Пальчик

Леся Українка | поезія

Мова - унікальне явище в житті людини і суспільства. Мова - душа кожної національності, її найцінніший скарб. Кожен із нас має гордитися своєю чудовою українською мовою, адже вона того варта. Ось так написала про нашу рідну мову Віолетта Дворжецька:

Пальчик Олена

мова

Книжка – це як ложка, молоток,
колесо чи ножиці. Один раз винайшли –
і покращити вже неможливо.
Умберто Еко

Найбільш поширений стереотип сприйняття бібліотеки у сучасному суспільстві – навіщо ходити до бібліотеки, якщо всю необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті. Дійсно, останніми роками у вільному доступі є безліч електронних книг, які поступово витісняють паперові видання. Електронна книжка має певні переваги, а саме: компактність (електронний пристрій може вмістити сотні книг), менша вага та розміри (простіше транспортувати), можливість повнотекстового пошуку, економічність (низька вартість або безкоштовне завантаження) тощо.

У наш час комп’ютерних технологій і швидкісного Інтернету паперовій книжці пророкують незавидне майбутнє. Адже багато наших сучасників читають тексти з моніторів різноманітних ґаджетів, а друкована книга часто сприймається як пережиток минулого. Однак, за даними соціологічних опитувань, переважна більшість українців (73%) вірить у вічність друкованої книги, а 30% - надають перевагу електронній. Поки що в Україні друкується та продається більше паперових книг, ніж електронних. Отже, книги електронні та друковані мають співіснувати, обидва типи поки що потрібні й необхідні. Людство не вперше переживає зміну носіїв, технологій фіксації і поширення інформації. Книжки не зникають, вони просто змінюють свій формат. Так само потрібно змінитись і бібліотеці. Сучасна бібліотека - це не установа, яка тільки зберігає книжки, бібліотека повинна стати відкритим простором, мультіресурсним центром інформації та спілкування для існуючих і потенційних користувачів.

Бабенко Ю.

бібліотека | електронна книга