2025.03.11 09:39:53

Інформаційно-бібліографічний відділ

До тих, хто не любить Україну

Весна чудова за вікном, неначе,
День сонячний і птаство гомонить.
Чому, скажіть, душа так гірко плаче,
Стискає в грудях й серденько болить?

Бо Україною медійний морок ходить,
Важкі часи, напружена та мить.
А світ, напевно, з розуму вже сходить,
Комусь всіх українців знищити кортить.

Вже котрий рік війна, що нас вбиває,
Із горя люди розбрелися по світах.
Та чорна сила незлічена прилітає:
Калічить і руйнує, і зриває дах.

Хтось чесно свою землю захищає,
В брудних окопах мерзне і горить.
Хтось боязливо за кордон тікає,
За долари броню купує й мирно спить.

А дехто за ворожі обіцянки,
За копійки країну продає.
Нікчемні юди, злісні вовкулаки
На цій війні ви заробляєте своє.

За що ненавидите ви оцю країну,
Яка дала життя, ростила залюбки?
Навчала вас любові, вірності єдиній,
Лиш на добро благословляла на роки.

Людська в вас кров чи порчена водиця,
Де щезли честь і совість, світлі почуття?
То знайте, прийде карма, як годиться,
Не варто вам, нікчемам, те життя.

Ідіть до пекла, наші воріженьки
Вам не зламати українців дух.
Бо в тебе, рідна Україно-ненько,
Народ-герой і справжній відчайдух!

Н. Шляхова

поезія | війна | Україна | весна

2025.03.01 07:45:35

Інформаційно-бібліографічний відділ

Похмурий лютий, накивавши п’ятами,
Подався до північних берегів.
Забрав морози зі сніжинками лапатими,
Сувору вседозволеність вітрів.

І першим променям тремтливим і ласкавим
Тихенько усміхнулася вона.
Й пішла землею, статна, величава,
Зігріта сонцем дівчина-Весна.

Тебе чекали всі холодні ночі,
Сумних подій переборовши вир.
І знову дивимось в твої прекрасні очі
З надією на той жаданий мир.

На чисте небо і пташине щебетання,
На ніжний шепіт листя і трави.
На тишу в дивний час смеркання,
Яскраві ранки та веселок кольори.

Єднаймося, радіємо душею,
То Божа сила – чарівна Весна.
Добро разом відроджуємо з нею,
Бо Україна-ненька в нас одна!

Н. Шляхова

поезія | весна

2017.04.27 07:44:26

Інформаційно-бібліографічний відділ

Журавлиний ключ

Знов квітують сади на полтавській землі,
Як завжди навесні, зачаровано й дивно.
Крізь негоди і відстані в рідні краї
Повертається пісня твоя журавлина.

І прозорим струмочком ллються пісні слова,
Джерело кришталеве – Україна єдина.
І, забувши буденне, душа ожива,
В височині небесній лине ключ журавлиний

То – широкі лани, світ життєвих доріг,
Різнотрав’я багате, що росте із любові,
Вишиванки яскраві – матерів оберіг
Розквітають у серці і в співучому слові.

Мерехтять понад Ворсклою вічні зірки.
Стала, мов наречена, у лузі калина.
І звучать задушевні українські пісні,-
То до нас повертається ключ журавлиний!

Наталія Шляхова 

Полтавщина | весна | Журавлиний ключ