27 | 09 | 2023
Науковцям
ВДС бібліотеки
Послуги бібліотеки
Інституційний репозитарій

URAN

Академічна доброчесність
Головна Моя рідна Полтавщина
Останні виставки
Останні новини
Історія Полтавщини
Красуня наша Ворскла PDF Друк e-mail
Вівторок, 25 квітня 2017, 10:28

Красуня наша Ворскла

Ворскла... Одна з найкрасиві­ших річок Лівобережної Укра­їни. Узявши розгін непомітним джерельцем-струмочком зі схилу крейдяної Бєлгородської височини, вона упродовж 420 км чистим срі­блястим потоком перетинає Сум­щину та Полтавщину й несе свої прозорі води у величний Дніпро. Історія її сягає в далекі часи, коли на території сучасної України й Росії жили скіфи та сармати. Приваблю­вало їх привілля цих місць, пред­ковічні ліси вздовж заплави, багаті на рибу водойми. Залишки старо­давніх поселень часто зустріча­ються в межах нашого краю, бо тут колись проходив бойовий кордон із кочовим печенізьким станом. За Ворсклу навіть печеніги боялися ходити, хоч і знали, що в Поворсклянському краї справжній рай: високі сосни й розложисті дуби ото­чують береги, відбиваючи у воді свої розкішні крони, «плакучі» верби, схиливши свої віти до прохолод­них струменів, купають у них свої коси. У заводях – буйне цвітіння водяних лілій. У прибережних оче­ретах чутно спів водяних птахів. І над Усім цим – ласкаве сонце, смо­листі аромати сосняків, пряність квітучих лугових трав...

vorskla

Так звідки пішла назва річки Ворскла? Версій із цього приводу чимало. Один дослідник вважає, що термін «Воръсколъ» належить до поняття прикордонного укріплення, «воръ» в той час означало паркан або огорожу. Інший варіант виникнення походить від гідроніма аорсів – представників народності, яка колись входила до складу сарматського племені. Трохи пізніше цю назву підхопили тюркомовні кипчаки. Друга частина «кількість» у монгольській мові означає «долина» чи просто «ріка». Саме тому існує думка, що назва походить від тюрків, які деякий час населяли місцевість, поруч із річкою.

Ворскла... Тихоплинна та про­зора. Недарма, мабуть, побутує в Поворсклі (та й за ним!) давня легенда про походження назви річки – «Ворскло», «Ворскла». Начебто Петро І упустив у воду підзорну трубу й не зміг дістати, певно було глибоко, тож, розсер­дившись, вигукнув «Вор скла!». Відтоді, мовляв, і назва «Ворскла». Але легенда ця молода порівняно з першою літописною згадкою. Слово «Ворскла» зустрічається в Іпатіївському списку «Начальной летописи» під 1174 роком: «... того же лета Игорь Святославович со­вокупи полки свои и еха в поле за Ворсклым и стрете половцы иже тут ловя языки...»

Малював річку на своїх полот­нах відомий український художник-пейзажист П. С. Левченко. Мелодії жителів її берегів звучать в операх «Наталка-Полтавка» та «Сорочинський ярмарок», у піснях, напи­саних на вірші нашого земляка Платона Воронька. Багато славних синів і дочок народилося в нашому поворсклянському краї. Серед них – відомий поет-демократ Павло Грабовський, поетеса і громадська діячка Олександра Сулима-Блохин, відомі всьому світові співаки Єли­завета Петренко та Петро Білинник, прославлений Сидір Ковпак і видатні вчені.

 
Перша згадка про Полтаву PDF Друк e-mail
Середа, 29 березня 2017, 11:16

Перша згадка про Полтаву

Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатіївського списку «Повісті минулих літ» 1174 року. Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік віку Полтави до 1999 року. У 1974 році вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтаві. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього в літописі. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII–IX ст.

Пам’ятний знак на честь першої літописної згадки про Полтаву

Пам’ятний знак на честь першої літописної згадки про Полтаву

Пам’ятний знак на честь першої літописної згадки про Полтаву розташований на Соборному майдані поряд із Білою альтанкою та садибою Івана Котляревського.

На гранітній брилі викарбуваний напис «Игорь Святославичь... поеха противу Половцемъ и перееха Въросколъ оу Лтавы... Ипатьевская летопись 1174 г».

 Засноване слов'янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV століть. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації (Соборний майдан, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські та виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважається 899 рік.

Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава — Олтава — Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії — струмка Лтави — правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».

 У ХІ-XVII ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю й Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою та Московським царством. Прикордонні умови життя України, постійні взаємозапозичення й міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі протягом XVI-XVIII ст. У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.

 
« ПочатокПопередня123НаступнаКінець »

Сторінка 3 з 3
Google перекладач
Ukrainian Armenian Azerbaijani Belarusian Chinese (Simplified) English French Georgian German Italian Latvian Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish
Сага об ИКЕА
Человек Моисей: психология религии
Банер
Оцініть якість обслуговування і компетентність співробітників бібліотеки