День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня. У 2025 році це свято припадає на 31 травня.

Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, у якій у 1491 році з’явилися перші книги, надруковані кирилицею, де видавали книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні.

Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573–1575 рр., а першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (1574 р.), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена в 1581 р., яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».

Останнім часом, українські дослідники відкрили нові дані, що стосуються друкарства в Україні. Так ось, у 1460 році львівський мещанин Степан Дропан подарував свою друкарню львівському Онуфрієвському монастирю, де видавалася церковна література.

В той час діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста – Київ, Львів, Острог. Одним з осередків книгодрукування в Україні була заснована в 1616 р., Київська лаврська друкарня, яка працювала три сторіччя. Невелика друкарня у Львові діяла у 1592–1602 рр. При великих друкарнях були свої книгарні.

Але ж не обійшлося в Україні і без негативного досвіду руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Але не дивлячись на заборону, українське книговидання трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами в Галичині існувало близько 50 українських видавництв.

Значне зменшення українських видань в радянські часи було під час комуністичного режиму радянської влади. У часи сталінізму, з 1930 до 1939 року, українська книга скоротилася врази. Сьогодні перед українською книгою і тими, хто займається її розповсюдженням, постала інша серйозна проблема – ринкові відносини. Як зауважив академік Я. Ісаєвич, «можливість «жити з видання» якраз і є показником зрілості суспільства, яке бажає і може забезпечити функціонування культури в ринкових умовах».

Останнім часом книги дуже здорожчали, тому бібліотеки стали практично єдиним безкоштовним джерелом доступу до книг. Відвідування бібліотек економить ваш гаманець і дає змогу отримати релакс від спілкування з книгою в тиші.

Тепер, під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, наші друкарі працюють в складних умовах, часто під обстрілами та під час тривог, коли треба бігти у бомбосховище, але робота типографій не припиняється. Під час окупації рашисти знищують українські книжки, а завозять свої з викривленими знаннями та ідеологічно спотвореною історією, що робить працю видавництв України ще більш значущою.

Вітаємо працівників української поліграфії з професійним святом і дякуємо за можливість мати неоціненний скарб – українську книгу – зброю, яка виконує важливу роль у житті української нації, наближаючи Україну до Перемоги на всіх фронтах супротиву проти російського окупанта.

Джерела: Вікіпедія, Календарі різних країн: Україна, Інтернет.
Склала: бібліотекар першої категорії – Валентина Полякова.