Музей Панаса Мирного

Музей Панаса Мирного в місті Полтава є одним із найбагатших в Україні за кількістю меморіальних речей. Близько тисячі речей, книжок, документів і фотографій розміщені в семи кімнатах будинку письменника.

Панас Мирний придбав садибу на 3 Кобищанській вулиці (зараз вулиця Панаса Мирного) в  березні 1903 року, де прожив сімнадцять останніх років життя, створивши в цьому ошатному будиночку чималу частину свого письменницького доробку, ходячи звідси до центру міста на службу в казенну палату і скінчивши тут свій земний шлях 28 січня 1920 року.

Оселя Панаса Мирного (Рудченка) пам’ятає голоси Олени Пчілки й Христі Алчевської, Михайла Коцюбинського й Василя Стефаника, Гната Хоткевича й Володимира Самійленка. Клавішів фортепіано торкалися руки Лесі Українки, Миколи Лисенка та Марії Заньковецької.

Музей розпочав роботу в 1940 році. Понад 20 років музеєм завідував середній син письменника  Михайло Рудченко. На початку німецько-радянської  війни 1941 року експонати було вивезено до Уфи, а після визволення Полтави в жовтні 1943 року музей відновив свою роботу.

У 1951 році на подвір'ї садиби перед будинком встановлено пам'ятник Панасу Мирному – бронзове погруддя письменника на постаменті з лабрадориту (скульптор  Олексій Олійник та архітектор Макар Вронський).

У 1962 році Михайло Рудченко передав державі будинок, меблі, всі особисті речі Панаса Мирного та членів його родини.

У  зв'язку зі 100-річчям із дня народження Панаса Мирного 13 травня 1949 року на будинку встановлена біла мармурова меморіальна дошка  з написом: «В цьому будинку жив видатний український письменник, класик української літератури Панас Мирний (П. Я. Рудченко 1903 – 1920 рр.)»