Шановні читачі!

 

До вашої уваги пропонується віртуальна книжково-ілюстраційна виставка на тему :

 

«ДЕРЖАВОТВОРЧІ ТА ПРАВОТВОРЧІ ЗАКОНИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ»

 

(ДО 30-річчя незалежності України)

 

30 років Незалежності України

 

 

Передмова

 

Як вінець одвічних народних прагнень, сподівань та зусиль, незалежна Україна з´явилася на карті Європи і світу мирним, правовим шляхом. Це відкрило перед нею перспективи цивілізованого утвердження та розвитку, гідного входження до міжнародного співтовариства, формування громадянського суспільства, консолідованого навколо загальнолюдських ідеалів та цінностей.

Три десятиліття, прожиті за нової доби, в історичних масштабах лише невловима миттєвість. Проте вони принесли фундаментальні здобутки у державотворчій практиці, докорінні зміни в усіх сферах нашого буття. Одним з ключових підсумків звершеного і наочним індикатором перетворень є зростання нового покоління українців – зі своїми, не обтяженими догмами та стереотипами, світоглядом і рівнем національної свідомості, розумінням та оцінками вітчизняних і міжнародних реалій та проблем, своїм баченням завдань на майбутнє і підходів до їх реалізації.

Засвідчуючи той незаперечний факт, що Україна відбулася як держава політична і стверджується як держава правова, пройдений нами етап настійно вимагає посилення економічної та соціальної складової державотворчих процесів, їх орієнтації на людину як найвищу соціальну цінність відповідно до засадничого конституційного постулату. Нині це головний, визначальний напрям діяльності влади, використання можливостей держави і творчого, будівничого ресурсу суспільства.

Співробітники бібліотеки висловлюють щиру вдячність за участь у підготовці виставки студентці ПУЕТ Бороденко Анні Олексіївні (група ПРМ-11).

 

 

 

Про державний суверенітет України: Декларація Верховної Ради Української РСР від  16.07.1990 р.  55-XII . – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text. – Назва з екрану.

 

Декларація про державний суверенітет – дуже сміливий документ, який був створений і затверджений мужніми людьми. Людьми, які вірили в майбутнє України, не маючи гарантій на успіх.

Згадаймо, як це було. Липень 1990 року. Україна поки що не має власних спецслужб, власної армії, власного громадянства, власної дипломатії, яка б незалежно діяла на міжнародній арені. Натомість Радянський Союз все ще контролює внутрішню ситуацію в республіці.

У таких непевних умовах депутати ХІІ скликання Верховної ради УРСР, а краще сказати – І скликання Верховної Ради України – приймають Декларацію про державний суверенітет, документ, який поклав початок активній стадії боротьби за незалежність нашої держави. Після його затвердження здобуття Незалежності стало лише питанням часу.

Декларація заклала принципи, на яких ми побудували нашу країну – демократія, пріоритетність прав і свобод людини, свобода слова та віросповідання, верховенство права і закону, самостійність та незалежність державних рішень, народ як єдине джерело влади, мирне співіснування і культурний розвиток всіх національностей. пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими.

Згодом ці принципи були закріплені в Конституції та законах України. Вони залишаються актуальними й сьогодні. Ним має слідувати кожен громадянин, адже на цих принципах заснована наша державність.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р.  1427-XII.[Електронний ресурс].  – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text. - Назва з екрану.

 

Акт проголошення незалежності України став подальшим розвитком Декларації про державний суверенітет України і наслідком мирної національно-демократичної революції в Україні. ВР УРСР виходила із права на самовизначення народів, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Акт продовжив тисячолітню традицію державотворення в Україні, проголосивши незалежність України та створення суверенної Української держави. З прийняттям його на території України чинними стали лише Конституція України і закони України. Проголошення державної незалежності України стало першим рішучим кроком до демонтажу партійно-тоталітарної системи і створення юридичних засад демократичної держави, логічним підсумком багатовікової боротьби українського народу за свободу і незалежність, за відродження Української держави.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про громадянство України: Закон України від 08.10.1991 р.  1636-XII. Дата оновлення: 15.04.2000 р. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1636-12. – Назва з екрану.

 

Громадянство України – це стійкий, необмежений в просторі правовий зв'язок особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України

Закон «Про громадянство» визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 р. № 1932-XII. Дата оновлення: 24.10.2020 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text. – Назва з екрану.

 

Закон «Про оборону України» був покликаний упорядкувати питання безпеки і військового будівництва в країні,

Законом визначено, що оборона України є комплексом політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу, однією із основ якої є Збройні Сили, сфера застосування яких – ліквідація зовнішніх загроз безпеки держави.

Також Законом визначені органи державної влади і управління забезпеченням оборони України, їх повноваження та обов’язки.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про приєднання України до Статуту Ради Європи: Закон України від 31.10.1995 р. № 398/95-ВР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398/95-%D0%B2%D1%80#Text. – Назва з екрану.

 

Про своє прагнення вступити до Ради Європи Україна оголосила менше ніж через рік після того, як стала незалежною державою. Сталося це 15 липня 1992 року. У вересні того ж року Україна отримала статус «спеціально запрошеного гостя». Але на якийсь час процес оформлення вступу загальмувався. І до певної міри через те, що не всі в Україні прагнули цього членства. А, крім того, потрібен був позитивний висновок щодо української заявки Парламентської асамблеї Ради Європи. Поворотним у цьому процесі став 1995 рік, коли активність виявив тогочасний Уряд України, очолюваний Євгеном Марчуком. Наприкінці вересня 1995-го ПАРЄ ухвалила позитивний висновок.

Узаконив вступ України Комітет міністрів РЄ, який одностайно проголосував за резолюцію про запрошення нашої країни стати тридцять сьомим членом організації та приєднатися до її Статуту. А 31 жовтня 1995-го Верховна Рада України ухвалила Закон про приєднання до Статуту Ради Європи.

Членство України в РЄ – це гарантія безпеки і суверенітету України, її подальшого просування шляхом ринкових реформ і демократичних перетворень

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Дата оновлення: 01.01.2020 р. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. - Назва з екрану.

 

П'ять років після здобуття Незалежності Україна жила за Конституцією УРСР 1978 року. Найбільший опір спробам прийняти нову Конституцію України у Верховній Раді II скликання чинили комуністи та соціалісти.

У 1995 році між президентом і Верховною Радою було підписано Конституційну угоду терміном на один рік. Протягом цього часу парламент мав прийняти новий Основний Закон країни. Проте після завершення цього терміну політики так і не домовилися про компроміс.

Ситуація загострилася наприкінці червня 1996-го. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня своє слово сказала інша владна гілка: Верховна Рада  прийняла постанову «Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні». І розпочався справжній марафон, тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без будь-якої перерви. О 9.18 ранку 28 червня 1996-го країна отримала нову Конституцію.

Міжнародна спільнота назвала першу Конституцію незалежної України однією з найдемократичніших у світі. У Конституції України визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою у складі України.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про грошову реформу в Україні: Указ Президента України від 25.08.1996 р. №  762/96.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/762/96#Text. – Назва з екрану.

 

Українська грошова реформа 1996 року вважається однією з найвдаліших грошових реформ у світі.

Власну національну валюту Україна отримала через 5 років після здобуття незалежності – у 1996 році.

До цього в країні користувалися тимчасовою валютою, яка здійснювала негативний вплив на економіку держави. Спочатку до радянських карбованців були додані так звані одноразові купони, без яких було неможливо придбати більшість товарів, пізніше – введені в обіг купоно-карбованці. Недовіра до тимчасової валюти була такою великою, що підприємці і прості громадяни воліли взагалі не заощаджувати і вкладали гроші практично в будь-який товар.

Грошова реформа 1996 року увійшла в історію як одна з найбільш ліберальних, відкритих і ефективних реформ, яка стабілізувала фінансову систему та економіку країни на багато років уперед.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про вступ України до Світової організації торгівлі: Протокол від 05.02.2008 р. № 981_049. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_049#Text. – Назва з екрану.

 

Набуття членства в СОТ дало змогу нашій державі не тільки стати повноцінним гравцем на світовому ринку, а й взяти участь у формуванні якісно нових параметрів світової торгівлі на найближчі роки.

Найсуттєвішими змінами від вступу України до СОТ стало зменшення тарифних та нетарифних обмежень доступу українських товарів на світові ринки, отримання українськими товарами режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі країн-членів СОТ та можливість захисту інтересів національних виробників відповідно до процедури розгляду торгових спорів СОТ.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 р. №  1678-VII. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#n2. – Назва з екрану.

 

Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначила якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції і слугує стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні.

Передбачена Угодою поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС визначає правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторне наближення, спрямоване на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII. Дата оновлення: 17.03.2021 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text. – Назва з екрану.

 

Цей нормативний документ кардинально  змінив структуру управління поліцією. Було створено міжрегіональні підрозділи протидії наркозлочинам, захисту економіки, протидії кіберзлочинності, завданням для яких визначено протидію тяжким та особливо тяжким злочинам на відповідних напрямках.

Реформа поліції визначається як одна з найбільш успішних та динамічних з усіх, котрі проводяться в державі. Протягом короткого проміжку часу вдалось підняти рівень довіри до поліцейського з 0,8% в період після Євромайдану до 40,7% в середині літа 2016 року (згідно з опитуванням Центру Разумкова). Поліція змінилась з карального органу на службу, котра надає послуги населенню. Такі зміни в роботі поліції викликали різке зростання кількості звернень громадян. У середньому вона зросла вдвічі в містах, де почала працювати патрульна служба, а у деяких – втричі. 

 

Джерело: електронний архів Верховної ради України

 

 

Аmending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement (Ukraine): Regulation(EU) of the European Parliament and of the Council of 17 May 2017 № 2017/850– [Електронний ресурс].  – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32017R0850. – Назва з екрану.

 

Одним із найбільш важливих аспектів взаємодії України з ЄС у контексті формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції є безвізовий діалог, започаткований ще на Паризькому саміті Україна – ЄС у вересні 2008 р. Пройшло майже 9 років перш ніж 11 червня 2017 р. для громадян України набув чинності безвізовий режим з ЄС.

Запровадження безвізу між Україною та ЄС свідчить про значний поступ у процесі європейської інтеграції нашої країни, підвищення ефективності державної політики у сфері європейської інтеграції останніми роками, зростання довіри держав-членів та інституцій ЄС до управління кордоном, запобігання нелегальній міграції, підвищення рівня безпеки документів, боротьбу з організованою злочинністю та забезпечення прав та свобод людини в Україні.

 

Джерелоелектронний архів Official Journal of the European Union